Маленьке, синє, мов клаптик неба, що впав у гірську чашу, озеро Івор ховається під самими схилами Близниці й вважається одним із найчистіших куточків Карпат. Його ще називають Драгобратським, бо лежить воно зовсім поруч з відомим курортом, і дістатися сюди можна навіть за один день. Та попри скромні розміри Івор вабить туристів роками: заради дзеркальної води, панорами на півкарпат і легенди, від якої стискається серце.
Івор причаївся в улоговині між горами Жандарми та Близниця, на висоті близько 1600 метрів, що робить його одним із найвисокогірніших озер Закарпаття. Водойма зовсім невелика: завдовжки приблизно 50-55 метрів, завширшки близько 21 метра, площею лише 0,1 гектара і завглибшки від 1,2 до 1,5 метра. Береги складені з льодовикової морени й місцями заростають осокою, а дно вкрите сірим мулом. Вода тут прозора, прохолодна й слабомінералізована, та якщо плануєте її пити, обов'язково кип'ятіть, адже в озері купаються туристи. З живого світу тут трапляються хіба що мікроскопічні ракоподібні, тож риби ви не побачите.
Найкраща пора, щоб помилуватися Івором, це літо: на тлі зелених полонин синя гладінь виглядає особливо мальовничо. А краєвиди навколо захоплюють подих: звідси добре видно Ґорганський хребет і чорногірський масив з Петросом, а внизу, наче розсипані сірники, тиснуться гірські села, і білими клубочками розсіяні на полонинах отари овець.
Івор має льодовикове походження: він утворився внаслідок танення давніх льодовиків приблизно десять тисяч років тому. Талі води заповнили видовжену улоговину серед північних схилів Близниці, а живлять озеро донині підземні джерела та атмосферні опади. Цим і пояснюється його чистота: сюди не стікають каламутні потоки, тільки дощ, талий сніг і ґрунтова вода.
Водойма розташована в Рахівському районі Закарпатської області, на Свидовецькому хребті, біля підніжжя гір Жандарми та головної вершини Близниці. Висота над рівнем моря близько 1600 метрів. За орієнтир на карті вказують координати приблизно 48,228 широти та 24,235 довготи. Найближчий населений пункт і відправна точка для більшості мандрівників, це селище Ясіня, а просто над озером підноситься курорт Драгобрат із підйомником, який зручно використовувати як орієнтир у поході. Звідси ж і піднімається до озера більшість мандрівників.
Як і личить такому місцю, незвичні назви Івор і Драгобрат пояснює давня легенда. Розповідають, що жила в цих краях гуцулка надзвичайної вроди, у яку закохалися двоє рідних братів. Любили вони й одне одного, тож жоден не хотів поступатися, а дівчина все вагалася. Аби вирішити суперечку, красуня загадала їм принести квітку едельвейса, що росте на стрімких скелях Близниці: хто здобуде її першим, за того вона й піде заміж.
Брати кинулися на гору, видираючись крутими схилами. Молодший обрав коротший, та небезпечніший шлях, оступився й завис над прірвою. Старший, забувши і про квітку, і про дівчину, кинувся рятувати рідну кров, але скеля не витримала ваги двох і обвалилася, потягнувши обох униз. Коли дівчина дізналася, що хлопці загинули через її примху, вона прийшла на схил і плакала так гірко й довго, що з її сліз наповнилося ціле озеро, а сама вона померла від туги. Відтоді й народилися назви Драгобрат та Івор. А жандарми, які прийшли розслідувати трагедію, від побаченого скам'яніли, тож тепер кам'яні Жандарми стережуть кожного, хто йде до Близниці.
Дорогу до Івора обирають під свої сили та кількість вільних днів.
Найпростіший варіант, це вийти до озера прямо з курорту Драгобрат. Стежка завдовжки близько трьох кілометрів веде гірськими схилами серед чорничників і полонин, з панорамними краєвидами на Свидовець, а підйом не надто складний. Такий радіальний вихід легко вписати у звичайний відпочинок на Драгобраті, без наметів і багатоденних зборів.
Тих, хто любить тривалі переходи, чекає маршрут «Масив Свидовець»: він стартує в Ясіні й веде через Велику Близницю, Близницю, Жандарми, озеро Івор, далі до озера Ворожеська й навіть повз бункер часів Другої світової. Загальна протяжність близько 33 кілометрів, а на проходження йде приблизно два дні.
Ще один багатоденний варіант починається в селі Кваси. У базовій версії він тягнеться приблизно на 48 кілометрів і завершується в Чорній Тисі за три дні. Якщо ж продовжити маршрут до села Бистриця, протяжність зросте до 56 кілометрів, а тривалість до чотирьох днів. Озеро Івор в обох випадках лишається однією з ключових точок дороги.
Озеро лежить у чашоподібній западині, а за ним рельєф різко здіймається вгору, тож у вітряну погоду улоговина перетворюється мало не на аеродинамічну трубу, і ночівля тут стає некомфортною. Якщо хочете спати з комфортом, краще зупинитися на базі «Драгобрат» або підшукати зручнішу стоянку на хребті. Спускаючись із вершин, пам'ятайте про сипуче каміння: один необережний крок здатен зіпсувати всю мандрівку.
Івор зручно поєднати з іншими перлинами Свидовця:
Спершу потрібно доїхати до села, з якого почнете похід. До Ясіні їдуть потягом до Рахова зі Львова, Івано-Франківська чи Києва або автобусами з Івано-Франківська, Коломиї, Чернівців, Тернополя, Ужгорода та Мукачева. До Квасів дістаються потягами Львів — Рахів, Харків — Рахів, Одеса — Рахів і Київ — Рахів, а автобусом, з Івано-Франківська, Коломиї, Ужгорода чи Мукачева.
Власним авто зі Львова чи Мукачева орієнтуйтеся на трасу в бік Ясіні, а до Квасів зручно їхати через Надвірну, Яремче й Татарів. Останній відрізок від Ясіні нагору, до Драгобрата, долають лише повнопривідним транспортом, бо дорога розбита й стрімка; трансфер неважко замовити в місцевих водіїв.
Головне, про що варто подбати заздалегідь, це приготування їжі. Озеро високогірне, і дерев навколо немає: росте лише жереп, який різати й нищити суворо заборонено, бо це безповоротно шкодить місцевій природі. Тому замість багаття беріть пальник і запас газу. Окрім цього, знадобляться зручне трекінгове взуття, тепла кофта й дощовик, адже погода на хребті змінюється швидко, достатньо води та перекус. І найважливіше: Івор славиться чистотою, тож забирайте зі собою все сміття й милуйтеся краєвидами, не лишаючи слідів.
Озеро Івор не вражає розмірами, зате дарує те, заради чого варто піднятися в гори: тишу, прозору воду й відчуття, що ти на самій вершині світу. Бажаємо вам ясного неба над Свидовцем і легкої дороги до цього синього ока.
Озеро лежить на Свидовецькому хребті, в улоговині між горами Жандарми та Близниця, на висоті близько 1600 метрів, у Рахівському районі Закарпатської області. Його ще називають Драгобратським через близькість до курорту Драгобрат.
Найпростіше вийти до озера від курорту Драгобрат: стежка завдовжки близько трьох кілометрів. До самого Драгобрата піднімаються повнопривідним транспортом із Ясіні, куди їдуть потягом або автобусом.
За легендою, озеро утворилося зі сліз гуцулки, через примху якої загинули двоє закоханих братів. Відтоді й народилися назви Івор та Драгобрат, а скам'янілі Жандарми поруч нібито стережуть усіх, хто йде до Близниці.
Вода в Іворі прозора й прісна, та пити її варто лише після кип'ятіння, адже в озері купаються туристи. З живих істот тут трапляються тільки мікроскопічні ракоподібні.
Можна, але озеро лежить у западині, де за вітряної погоди дуже задуває, тож ночівля буває некомфортною. Дерев навколо немає, тож для приготування їжі обов'язково беріть пальник, а не розраховуйте на багаття.
Від Драгобрату до озера йти приблизно годину. Дорогою відкривається дуже гарний зелений ліс і вершини, можна назбирати польових квітів та освіжитися холодною водою з маленького струмка. Саме озеро теж цікаве: праворуч вода мутнувата, але на дні видно ящірок, а ліворуч - глибше й чистіше, ще й з рибою. Маршрут проходить через гору, де хтось склав кам'яні піраміди немов у Тибеті. Одним словом раджу його відвідати якщо ви вже не драгобраті.
Спуск із Близниці до озера Івор у туман і дрібний дощ був дуже непростим. Через густий туман майже нічого не було видно. Потім довелося підніматися назад до Близниці, щоб вийти на Перемичку, хоча, як з’ясувалося, можна було обрати зручніший маршрут. Кажуть, туди навіть можна доїхати машиною.
Було дуже цікаво побачити озера саме влітку, адже раніше ми їх бачили лише під снігом і льодом. У теплу пору йти значно легше, бо всі стежки добре видно. Пейзажі вражають і знизу, і згори. Озера невеликі, але дуже красиві, тож тут приємно і гуляти, і просто посидіти. Інколи людей буває дуже-дуже багато, але це зрозуміло, бо всі хочуть подивитися й пройтися. Біля озера можна ставити намет. Нижче, на підході до озер, є джерело, де можна набрати води, а вище вже джерел немає. Далі повз озера веде стежка на Близницю, і багато хто саме так і продовжує шлях на гору.
