Від Драгобрату до озера йти приблизно годину. Дорогою відкривається дуже гарний зелений ліс і вершини, можна назбирати польових квітів та освіжитися холодною водою з маленького струмка. Саме озеро теж цікаве: праворуч вода мутнувата, але на дні видно ящірок, а ліворуч - глибше й чистіше, ще й з рибою. Маршрут проходить через гору, де хтось склав кам'яні піраміди немов у Тибеті. Одним словом раджу його відвідати якщо ви вже не драгобраті.
Спуск із Близниці до озера Івор у туман і дрібний дощ був дуже непростим. Через густий туман майже нічого не було видно. Потім довелося підніматися назад до Близниці, щоб вийти на Перемичку, хоча, як з’ясувалося, можна було обрати зручніший маршрут. Кажуть, туди навіть можна доїхати машиною.
Було дуже цікаво побачити озера саме влітку, адже раніше ми їх бачили лише під снігом і льодом. У теплу пору йти значно легше, бо всі стежки добре видно. Пейзажі вражають і знизу, і згори. Озера невеликі, але дуже красиві, тож тут приємно і гуляти, і просто посидіти. Інколи людей буває дуже-дуже багато, але це зрозуміло, бо всі хочуть подивитися й пройтися. Біля озера можна ставити намет. Нижче, на підході до озер, є джерело, де можна набрати води, а вище вже джерел немає. Далі повз озера веде стежка на Близницю, і багато хто саме так і продовжує шлях на гору.
Люди, не купайтеся і нічого не мийте в гірських озерах. таким чином ви їх знищуєте, адже вони не пристосовані до такої кількості бактерій. Це не звичайне озеро, в гірських озерах зовсім інша екосистема, яка дуже чутлива до мікрофлори.
Красиве місце в оточенні гір. Підйом не легкий але цікавий. Не легким був через сніг. В той день (22 жовтня) був сильний вітер.
