Їхали з Хмельницького - дорога загалом хороша, хоча подекуди трапляються ями, але нічого критичного. Далі ще треба пройтися пішки десь 10-15 хвилин, зате навколо дуже гарна природа і приємна місцевість. Були після дощів, але вода все одно залишилася красивою. А ще все довкола у жовтому листі, тому вигляд просто чудовий і місце справді варте уваги.
Маленький, трохи таємничий куточок, який справив дуже приємне враження. Ми провели тут кілька годин із 3-річним племінником. Він у воду не заходив, а я наважилася лише кілька разів, бо вона справді дуже холодна, навіть холодніша за річкову. Вода чиста, хоча через пісок і велику кількість людей може здаватися мутнуватою, нам із цим пощастило. Також варто пам’ятати, що в дощовий сезон будь-яка гірська річка стає бруднішою, і це стосується водоспадів також. Якщо плануєте провести час біля водоспаду, краще взяти килим. Є кілька саморобних лавок, але сидіти на них незручно. І дуже прошу - забирайте сміття з собою, бо коли були ми, тут було чисто, і це неймовірно хочеться зберегти. Щодо дороги, ми їхали через Іванківці та Велику Побійну. Від Великої Побійної і ближче до Лисців можна скоротити шлях полем. Ми були в суху погоду, тож доїхали без проблем. На позашляховику з доброю гумою можна під’їхати майже впритул до водоспаду, далі лишається пройти приблизно 100 м вниз.
Водоспад справді вражає. Нам ще й пощастило, бо о 13-й годині людей майже не було. Мабуть, це через початок вересня і відсутність місцевих діток, які, як писали в інших відгуках, люблять тут купатися.
Вода прохолодна, є кілька лавочок, але місця для пікніка біля самого водоспаду небагато. Спуск до нього досить крутий, а після дощу, думаю, може бути слизько.
Їхали з Бакоти через Грушку, Чимбарівку та Великий Жванчик. Дорога в дуже поганому стані: глибокі вибоїни, місцями стара бруківка, подекуди доводилося їхати узбіччям або зупинятися, щоб зрозуміти, як краще об’їхати ями. Гольф 5 потроху витримав, а 30 км ми їхали приблизно годину. Але доїхати реально, і цю красу точно варто побачити хоча б раз.
Кажуть, що після дощів вода може ставати коричневою й каламутною, а в похмуру погоду водоспад уже не такий гарний, тож краще їхати сюди лише в сонячний сухий день, щоб не розчаруватися.
Ми з подругою добиралися туди автостопом. Місце невелике, але дуже гарне. Враження і фото звідти просто неймовірні. Якщо приїхати серед тижня, людей майже немає. А ще варто врахувати, що для автостопу це не дуже зручно: до села веде окрема дорога, якою майже не їздять машини, тож до водоспаду ми йшли пішки. Але воно точно того варте!
Водоспад Бурбун справляє враження місця з великим природним потенціалом, хоча організація тут, на жаль, дуже слабка. Сам водоспад невеликий, але досить гарний, особливо в правильний сезон і при вдалому світлі, тож для фото або короткої прогулянки це цікава локація. Водночас дорога сюди непроста: асфальт закінчується далеко, далі йде дуже розбита ґрунтівка, а наприкінці ще й доводиться спускатися пішки крутими схилами.
Інфраструктури тут майже немає - ні вбиралень, ні базових зручностей, ні інформаційних табличок. Без саморобних картонних вказівників від місцевих знайти місце було б непросто, хоча сама точка на карті позначена правильно. Навіть місток для огляду та фото зламаний і не придатний до використання.
Шкода, що відповідальні служби не приділяють цій локації належної уваги, адже вона вже має туристичну привабливість. Підійде тим, хто любить дику природу без прикрас і не боїться невеликої пригоди. Потенціал тут справді великий, але розвиток поки що майже не відбувається.
