Вілла «Юлієтка» — одна з найпоетичніших історичних вілл Львова, схована серед зелені району Кастелівка на західній околиці міста. Червоноцегляний будинок із вежками, флюгерами й вікнами найрізноманітніших форм справді нагадує невеликий казковий замок, що виріс просто на пагорбі.
Цю віллу спроєктував відомий львівський архітектор Юліан Захаревич для власної родини наприкінці ХІХ століття. Назва «Юлієтка» — тепла, майже домашня, і вона одразу видає, що це був не показний особняк, а особистий сімейний дім, у який автор вклав усю свою фантазію. У WanderPOI ми любимо саме такі об'єкти: не парадні, а живі, з характером і власною історією.
Віллу збудували у 1891–1893 роках за проєктом Юліана Захаревича — одного з найвпливовіших львівських архітекторів свого часу, який чимало зробив для формування архітектурного обличчя міста. «Юлієтку» він проєктував для себе й своєї сім'ї, а не на замовлення, тож будинок вийшов сміливим творчим експериментом.
Саме тому «Юлієтка» настільки не схожа на типову забудову. Архітектор дозволив собі відійти від симетрії й правильних форм, створивши будинок-лабіринт, де кожен елемент має власну логіку. Це рідкісний випадок, коли можна буквально «прочитати» смаки й ідеї майстра, розглядаючи стіни його власного дому. Родина архітектора мешкала у віллі аж до вересня 1939 року.
Архітектура вілли — це яскравий приклад романтизованого пізнього історизму з рисами ранньої сецесії. Будівля навмисно асиметрична: вона має аж чотири окремі входи, а жодне з вікон не повторює форму іншого. Внутрішнє планування теж неправильне, майже лабіринтне, що додає будинку відчуття загадковості.
Зовні «Юлієтка» вбрана у червону цеглу, увінчана вежками й флюгерами — саме ці деталі створюють ефект мініатюрного замку на пагорбі. Усередині збереглися дерев'яні перекриття та сходи, різьблені шафи й ошатні вітражі. За переказами, Захаревич власноруч розписував вітражі, а навіть кахлеві печі добирав так, щоб вони пасували до кольорів скла. Ця увага до дрібниць перетворює віллу на цілісний авторський твір мистецтва.
Особлива гордість «Юлієтки» — сонячний годинник, виконаний просто на стіні будівлі. Його вважають єдиним у Львові сонячним годинником, що зберігся ще з часів Австро-Угорщини.
Ця деталь чудово передає дух епохи й характер самого архітектора: сонячний годинник — це не лише практичний прилад, а й символічний елемент, що поєднує науку, красу й плин часу. Для відвідувача він стає маленькою пригодою — знайти його на стіні й уявити, як мешканці вілли колись звіряли за ним свій день.
Доля вілли у ХХ столітті була непростою. Після Другої світової війни в будівлі влаштували дитячий садок — так історичний особняк надовго втратив свій первісний вигляд і статус. Тривалий час про віллу практично не дбали, і вона поступово занепадала.
Новий етап настав уже у наш час. Будинок орендувала ІТ-компанія, яка шукала офіс у незвичайному місці й вирішила повернути «Юлієтці» колишнє звучання: відреставрувати збережені деталі й вдихнути в стару віллу нове життя. Завдяки цьому багато автентичних елементів вдалося зберегти. Точні дати окремих подій у різних джерелах подають по-різному, тож про хронологію останніх років варто говорити загалом — головне, що будівлю врятували від руйнування.
Вілла «Юлієтка» розташована на вулиці Метрологічній, у районі Кастелівка на заході Львова. Це один із найцікавіших кварталів міста для тих, хто хоче побачити старовинні вілли поза туристичним центром: поряд ховаються й інші архітектурні перлини кінця ХІХ — початку ХХ століття.
Варто пам'ятати, що будівля використовується приватно, тож вільного доступу всередину, як правило, немає — оглядати «Юлієтку» найкраще ззовні, з боку вулиці, не турбуючи мешканців чи орендарів. Найзручніше включити її в піший маршрут Кастелівкою: тоді казковий цегляний замок Захаревича стане одним із найяскравіших відкриттів вашої прогулянки Львовом.
Будинок № 1а вирізняється шпильчастою вежею та був зведений у 1903-1904 роках у неоготичному стилі. Його спроєктував архітектор Ґраціан Яворський для Яна Дилевського, а будівництвом займалася фірма Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського. Під час робіт також застосовували залізобетонні системи французького інженера Франсуа Еннебіка.
