Будинок вчених

Що це за будинок і де він

Львівський будинок вчених займає будівлю на вулиці Листопадового Чину, 6, у Галицькому районі. Її звели у 1897–1898 роках для шляхетського клубу, який тоді називали казино. Проєкт виконало віденське архітектурне бюро Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера. Будинок ніколи не будувався для науки, музею чи університету, а теперішня назва з'явилася в радянські часи.

Головна цінність будівлі видно вже з порога. У вестибюлі стоять сходи з різьбленого дуба, з точеними балясинами й майданчиками-галереями. Над атріумом влаштована скляна стеля, крізь яку в хол падає денне світло. Сходи не притиснуті до стіни, як у більшості львівських кам'яниць, а вписані в об'єм холу окремою спорудою всередині споруди.

Польські й українські путівники регулярно називають цей вестибюль найкрасивішим світським інтер'єром Львова. Другим важливим елементом інтер'єру є дзеркала. Вони подвоюють сходові марші, множать вогні люстр і зорово розтягують не такий уже великий простір. Такий ефект закладали ще наприкінці XIX століття.

Від шляхетського казино до Будинку вчених

Будівлю звели у 1897–1898 роках для заможного шляхетського товариства. Ядро клубу склали люди, пов'язані з розведенням коней і кінними перегонами в Галичині. Звідси й розкид назв у джерелах: Шляхетське казино (Kasyno Szlacheckie), Народне казино, Земянське і навіть Кінське. До того на цьому місці стояла прибуткова кам'яниця 1879 року за проєктом Войцеха Гаара. Її розібрали заради нової будівлі.

Клуб працював тут до кінця міжвоєнної доби. У 1918–1939 роках будинок діяв як Народне (міське) казино. Після Другої світової війни радянська влада знайшла для аристократичного клубу нове застосування. У 1946-му тут відкрили осередок для працівників науки й мистецтва, а з 1948 року він отримав теперішню назву, Львівський будинок вчених.

З цим періодом пов'язані десятиліття наукових конференцій, урочистих зібрань і громадсько-політичних подій міста. Сьогодні будівля належить Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки. У 2008 році її внесли до переліку пам'яток, що не підлягають приватизації.

Архітектори: віденське бюро Фельнера і Гельмера

Проєкт замовили в найпопулярнішому на той час архітектурному бюро Центральної Європи. Віденське ательє Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера працювало серійно і спеціалізувалося на театрах. За різними підрахунками, на його рахунку від чотирьох до п'яти десятків театральних будівель від Відня до Загреба, Братислави й Клуж-Напоки.

В Україні бюро найкраще відоме як автор Одеського оперного театру та театру в Чернівцях, який відкрили 1905 року. Гельмер особисто приїздив до Чернівців у травні 1904-го, і фундаментний камінь заклали того ж літа.

Львівське казино не є театром, але почерк бюро тут той самий. Парадність, робота зі світлом, продуманий рух відвідувача від входу через вестибюль угору до залів. Будували за віденським проєктом місцеві підрядники, Лишкевич і Зиґмунт Пшорн. Поєднання віденського задуму з галицьким виконанням і дає будинку його характер. Столична пишність зроблена руками львівських майстрів.

Фасад: атланти, лоджія і герби земель

Ззовні будівля стримана настільки, наскільки дозволяє необароко. Цей стиль наприкінці XIX століття ностальгійно цитував епоху пишних барокових палаців. Двоповерховий корпус завершує перспективу вулиці. Головним акцентом фасаду є висока аркадна лоджія з балконами, які тримають монументальні постаті атлантів обабіч вхідних порталів.

Фігури розвернуті по-різному: одна дивиться вперед, інша назад. Львівські краєзнавці люблять вичитувати в цьому символіку зламу століть. Виконані атланти не з каменю. За поширеною в місцевих публікаціях версією їх зробили методом гальванопластики, тобто нарощуванням металу на форму.

Решта фасадного декору типова для свого часу: гірлянди, маскарони, путті, картуші. Над лоджією у вікнах розміщені герби земель: Волині, Поділля, Русі, Белзької землі та Речі Посполитої. Це прямий натяк на те, ким були члени клубу і звідки походили їхні маєтки. Скульптурне оздоблення фасаду виконали віденці Теодор Фрідль і Райнгольд Фелькель за моделями Рудольфа Вайра.

Інтер'єри: різьблене дерево, каміни, панно

Головна цінність будинку зосереджена всередині, і важливо тут те, що вціліло. Різьблене дерев'яне оздоблення вестибюля й сходів створене за проєктом угорського скульптора Шандора фон Яраї. Виконували його у львівській майстерні, за іншими згадками, разом з віденськими різьбярами.

У фоє зберігся алебастровий камін роботи скульптора Едмунда Плішевського та каменяра Юліана Гурія. Це рідкісний приклад того, як у Львові наприкінці XIX століття працювали з алебастром. Звичнішими матеріалами для міських майстрів були мармур і піщаник.

Далі йде набір, звичний для клубу галицької аристократії: дерев'яні панелі, ліпнина, кришталеві люстри, наборний паркет, шовк і тканини на стінах, дзеркала у важких рамах, каміни в кількох залах. Живописні наддверні панно писали львівські художники Станіслав Дембицький, Станіслав Рейхан, Тадеуш Рибковський і Міхал Созанський.

Львівські краєзнавці розповідають ще й історію про єдине автентичне полотно, що пережило війну, алегорію хліборобства. За переказом, під час нацистської окупації її замаскував сторож, аби картину не вивезли. Ця історія не має задокументованих підтверджень, проте її неодноразово можна почути під час екскурсії.

Зали, галерея і балкон для музикантів

На другому поверсі розташована анфілада приблизно з восьми залів різного розміру. Найбільший, урочистий, розрахований приблизно на дві сотні місць. Поруч є зали, які за кольором оздоблення традиційно називають білим, червоним і бежевим. Тут же бібліотека, галерея, зимовий сад і кімната засідань.

У бальних залах збереглися ліпнина й тканини на стінах. Окремої уваги вартий балкончик для музикантів із позолоченим ґратуванням і крихітною кімнатою відпочинку за ним.

Частину простору можна було швидко ділити технічними перегородками. Так окрема компанія могла усамітнитися, не залишаючи клубу. Логістика будинку продумана під світське життя: парадний вхід, вестибюль-атріум, сходи, зали для танців і окремі кабінети для розмов, не призначених для чужих вух.

Що означало слово «казино» у тодішньому Львові

Слово «казино» тут збиває з пантелику. У Львові у XIX і на початку XX століття воно означало передусім товариський клуб. Це було місце регулярних зібрань певного кола людей з рестораном, читальнею, більярдом, картами, балами й концертами. Азартна гра могла бути частиною програми, але не була сенсом закладу.

Клуб був закритим, і потрапити сюди можна було лише за рекомендацією. Він обслуговував землевласників і кінних ентузіастів, а людині нижчого стану шлях сюди був закритий. Розкіш інтер'єрів адресувалася самим членам клубу, які щовечора бачили підтвердження власного статусу. Звідси відполіровані дубові поручні, дзеркала на кожному повороті сходів, важкі люстри й вогонь у каміні.

Львівська традиція балів існує в місті століттями. У ХХ столітті вона переселилася, зокрема й у ці зали. Будинок вчених досі залишається однією з класичних сцен для міських балів.

Рання електрика, схована під газові ріжки

Казино стало одним із перших львівських приміщень з електричним освітленням. Частина публікацій називає його навіть найпершим, але цю деталь варто сприймати як міську версію, а не як доведений факт. Конкретніша обставина стосується самих світильників. Їх навмисне стилізували під газові ріжки.

Публіка кінця XIX століття побоювалася технічної новинки, тому нове ховали у звичну форму. До ранньої електрики додалася каналізація — на той час теж не всюди сучасна розкіш. У підсумку вийшов будинок, який зовні цитував бароко, а всередині був однією з найсучасніших споруд міста. Це доволі точна характеристика всієї галицької belle époque.

Сходи у фільмі «Д'Артаньян і три мушкетери»

У 1978 році в будинку працювала знімальна група трисерійного фільму Георгія Юнгвальда-Хількевича «Д'Артаньян і три мушкетери». Стрічку робила Одеська кіностудія, тому «Париж» шукали в українських містах, і Львів для цього підійшов. Будинок вчених зіграв роль резиденції кардинала Рішельє.

Дубовими сходами спускалася міледі. В атріумі граф Рошфор із міледі виконували куплети про кардинала, а Д'Артаньян грав із Рішельє партію в шахи.

Львів у тому фільмі відпрацював за цілу Європу. Бої мушкетерів знімали біля Вірменського собору, «Пісню мушкетерів» — на Друкарській і Грушевського біля Домініканського костелу. Багато сцен зняли у Свірзькому замку, а Олеський палац здалеку зіграв палац Бекінгема.

Кінематографічна роль будинку жива й досі. Інтер'єри регулярно орендують для зйомок і фотосесій. У 2021 році світлини тутешніх сходів проілюстрували матеріал Bloomberg.

Пожежа 1953 року і реставрація

14 вересня 1953 року в будинку сталася пожежа через несправність електромережі. Вогонь пошкодив приміщення під час засідання, що тривало в залі. Радянські десятиліття загалом не церемонилися з інтер'єрами такого походження. Те, що з них дійшло до нас, є результатом поєднання випадку, впертості окремих людей і пізнішої реставрації.

Масштабні реставраційні роботи розпочалися у 1980-х і затягнулися надовго. За оцінками, які надають львівські краєзнавчі видання, до початку 2000-х будинок був упорядкований.

Сьогодні тут можна побачити автентичне різьблене дерево, каміни, ліпнину, паркет, скляне перекриття над атріумом і збережене скло у внутрішніх вікнах над камінами. Це не музейний рівень консервації, адже будинок працює і в ньому щодня ходять люди. За українськими мірками рівень збереженості світського інтер'єру кінця XIX століття тут винятковий.

Що відбувається в будинку сьогодні і чи можна зайти

Будинок вчених не став музеєм і залишається діючим осередком. Тут відбуваються наукові конференції, презентації, лекції, концерти й камерні вечори. При закладі працюють творчі колективи: народна вокально-оперна студія, народний театр «Мета», зразковий дитячий театр пісні «Горличка». Зали здають в оренду під події.

Сходи й дзеркальні інтер'єри давно стали одними з найпопулярніших у місті місць для весільних та іміджевих фотосесій.

Питання про вільний вхід для туриста не має однозначної відповіді, і вигадувати її не варто. Львівські туроператори час від часу проводять екскурсії інтер'єрами колишнього казино тривалістю приблизно годину. Сам заклад має власний сайт, телефон і електронну пошту.

Доступ залежить від того, що відбувається в залах у конкретний день. Під час події, зйомок чи оренди всередину не пустять. Актуальні години роботи, умови входу, наявність екскурсій і вартість квитка потрібно уточнювати безпосередньо в установі напередодні візиту. Публічні цифри, які трапляються в інтернеті, здебільшого застарілі і покладатися на них не варто.

Як дістатися до Будинку вчених

Адреса будинку: вулиця Листопадового Чину, 6, Галицький район Львова. Вулиця тягнеться приблизно 736 метрів від площі Григоренка до площі Святого Юра. До 1993 року вона називалася вулицею Міцкевича, а нинішня назва вшановує події ночі з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року.

Оточення тут щільно історичне. Поруч стоять колишній будинок Австро-Угорського банку початку 1910-х, музей Олени Кульчицької та музей Олекси Новаківського, а трохи вище собор Святого Юра.

Пішки найлогічніше йти від проспекту Свободи або площі Ринок. Це приблизно чверть години неквапливої ходи через вулицю Коперника. По дорозі трапиться палац Потоцьких, нині частина Львівської національної галереї мистецтв.

З протилежного боку до будинку прилягає площа Кропивницького з неоготичною церквою святих Ольги і Єлизавети, колишнім костелом святої Ельжбети. Це друга за висотою споруда Львова. Від головного залізничного вокзалу до неї кілька хвилин пішки, а далі ще приблизно кілометр угору до Будинку вчених. Зі станції в центр також ідуть трамваї. Автомобілем сюди їхати не варто, бо центр щільно заставлений і зручніше залишити авто на периферійній стоянці й пройтися.

4.6

Локація

Собор святого Юра

площа Святого Юра 5, Львів

Зберегти Збережено

Локація

Площа Ринок

площа Ринок, Львів

Зберегти Збережено