Трояска не з тих гір, чиє ім'я знають усі, та саме в цьому її принада. Вона стоїть у самому “серці” Свидовця, осторонь від багатолюдних стежок Драгобрата, і дарує те, за чим у гори, власне, і йдуть: простір, тишу полонин і відчуття, що довкола на кілометри лише смарагдові хребти та небо. Для тих, хто хоче пройти Свидовець углиб, а не лише зазирнути на його край, Трояска стає однією з ключових вершин на мапі.
Трояска підноситься на 1702 метри над рівнем моря в центральній частині Свидовецького масиву. Гора має типовий для цих місць характер: до висоти приблизно 1300-1400 метрів її вкривають вікові букові та хвойні ліси й густе криволісся, крізь яке буває непросто пробратися, а вище розкинулися широкі полонини з трав'яним килимом. Схили нерівні: зі сходу й північного заходу вони круті та стрімкі, натомість південний бік пологий і зручніший для підйому.
Окремої гучної слави, на кшталт едельвейсів Близниці чи легенд Жандармів, Трояска не має, і це радше плюс: тут не буває натовпів. Гора приваблює саме тих, хто цінує самотні краєвиди й рівний ритм багатоденного переходу, коли вершини змінюють одна одну, а внизу зблискують льодовикові озера.
Вершина лежить у Рахівському районі Закарпатської області, у центрі масиву Свидовець. Висота над рівнем моря 1702 метри, а зорієнтуватись на карті допоможуть координати приблизно 48.2837 широти та 24.1461 довготи. Найближчий населений пункт, з якого зручно вирушати, це село Чорна Тиса.
Сусідні вершини й озера допомагають зорієнтуватися на місцевості. На півночі від Трояски відходить сідловина в бік Татаруки, що сягає приблизно 1707-1711 метрів; західніше здіймається гора Унгаряска такої ж висоти, а південніше та східніше - вершина Догяска (близько 1761 метра) з одноіменним озером неподалік.
Зі східного боку гори можна спуститись до високогірного озера Апшинець, яке лежить десь на 1487 метрах. Долиною однойменної річки на північному сході тягнеться Апшинецький гідрологічний заказник, що має статус об'єкта загальнодержавного значення.
Щоб зрозуміти Трояску, варто уявити масив, частиною якого вона є. Свидовець, це один із наймальовничіших хребтів Українських Карпат, що простягнувся приблизно на пів сотні кілометрів між річками Чорна Тиса й Тересва. На відміну від гострих Ґорган, тут переважають широкі, лагідні гребен та полонини - рештки давніх вирівняних поверхонь, які різко контрастують із глибоко врізаними долинами. Найвищі точки масиву, гори Близниці (близько 1883 та 1872 метрів), а поряд з ними піднімаються Великий Котел, Догяска, Стіг та інші вершини, серед яких і наша Трояска.
Колись ці схили скував лід, і саме льодовик виліпив сучасний вигляд Свидовця. На північних узбіччях головного хребта він повидовбував круглі заглибини, кари, які з часом наповнилися водою. Так і народилися знамениті свидовецькі озера, прозорі майже до дна.
Однією з головних причин іти Свидовцем якраз і є його озера, і Трояска лежить у самому їхньому оточенні. Найближче до неї, на схід, лежить Апшинець, високогірна водойма льодовикового походження на висоті близько 1487 метрів, від якої гора подеколи й дістає свою «озерну» назву.
Зовсім поряд, на південному сході, ховається Догяска (вона ж Герешаска), чи не найбільша високогірна водойма масиву десь на 1577 метрах; вода в ній холодна навіть у спеку, ледь сягає десяти градусів, а береги влітку рясніють чорницею. Трохи далі мерехтить Ворожеська на висоті близько 1460 метрів, цікава тим, що складається аж із двох чаш і живиться талим снігом старого сніжника, тому повільно всихає. А ближче до Драгобрата зблискує крихітний Івор на висоті близько 1600 метрів, одне з найпрозоріших озер усіх Карпат. Усі вони сидять на тій самій павутині стежок, що й Трояска, тож вершину легко скласти в одну подорож із відвідинами якогось озера, а то й кількох одразу.
Трояска лежить на перетині кількох свидовецьких стежок, тож потрапити на неї можна по-різному, та майже завжди це частина тривалого переходу, а не короткої прогулянки.
Південним підніжжям гори в'ється славнозвісна стежка «Вершинами Свидовця»: вона сполучає Ясіню з Усть-Чорною (пройти її можна в будь-який бік) і збирає докупи майже всі вершини й озера масиву. Є в цього маршруту й бічна гілка, що повертає на північ і через Татаруку спускається до перевалу Околе, який лежить десь на 1193 метрах.
Серед популярних варіантів є й коротші, як-от одноденний перехід від перевалу Околе на Трояску (близько 7 кілометрів), і дводенні, наприклад від гори Берляска через Унгаряску й Трояску до озера Догяска. Є й справжні багатоденні траверси на 50 кілометрів і більше, що проходять через Близницю, Великий Котел, Унгаряску й Трояску до Квасів або Чорної Тиси. Хай який варіант ви оберете, готуйтеся до пристойного набору висоти й тривалих переходів гребенем.
Відправною точкою для більшості маршрутів служить село Чорна Тиса або сусіднє селище Ясіня. Дорогою громадським транспортом сюди їдуть потягом до Рахова чи Ясіні зі Львова, Києва та інших міст, а також автобусами з Івано-Франківська, Яремчі та Ужгорода. Власним авто зручно орієнтуватися на Івано-Франківськ, а далі рухатися через Надвірну та Яремче до Ясіні й Чорної Тиси.
Оскільки Трояска лежить у глибині масиву, від села до неї в будь-якому разі чекає тривалий піший перехід хребтом, тож розраховувати варто щонайменше на повний день, а краще на багатоденний маршрут із ночівлею в горах.
Похід на Трояску, це майже завжди багатоденна мандрівка Свидовцем, тож збирайтеся ґрунтовно. Беріть намет, спальник, трекінгове взуття, за бажанням палиці, достатньо їжі та посуд. На відкритих полонинах і біля озер немає дров, а подекуди псувати жереп заборонено, тож для приготування їжі потрібен пальник із запасом газу. Погода на хребті мінлива навіть улітку, тому дощовик і тепла кофта обов'язкові, а воду варто поповнювати на джерелах і кип'ятити перед уживанням.
Трояска не вражає з першого погляду й не змагається за увагу з гучнішими сусідами, та саме тому дарує рідкісне відчуття справжнього високогір'я, де ти наодинці з Карпатами. Бажаємо вам ясного неба над Свидовцем і легкої дороги гребенем.
Трояска піднімається на 1702 метри над рівнем моря й розташована в центральній частині масиву Свидовець, у Рахівському районі Закарпатської області.
Відправна точка, це село Чорна Тиса або селище Ясіня, куди їдуть потягом чи автобусом. Далі до вершини веде тривалий піший перехід хребтом, зазвичай у складі багатоденного маршруту Свидовцем.
Найближче, на схід, лежить озеро Апшинець (близько 1487 метрів). Неподалік також Догяска (Герешаска), Ворожеська та Івор, тож вершину легко поєднати з відвідинами свидовецьких озер.
Сама вершина не технічна, південний схил пологий, та оскільки гора лежить у глибині масиву, складність полягає радше у відстані й наборі висоти під час багатоденного переходу, ніж у самому підйомі.
Південним підніжжям гори проходить відомий маршрут «Вершинами Свидовця», що сполучає село Ясіня з Усть-Чорною. Від нього на північ відгалужується стежка, яка через гору Татаруку виводить до перевалу Околе.
Підйом із хребта на вершину дуже простий і не займає багато часу, зате звідти відкриваються справді вражаючі краєвиди. На півночі видно гору Татарука, на сході в долині - льодовикове озеро Ашинець, на південь - гору Догяска, а також на півночі - гору Унгуряска і подальший маршрут вершинами Свидовця до селища Усть-Чорна.
З вершини відкривається дуже гарний краєвид. У травні ще можна побачити сніг. Підйом не складний, тож тут часто трапляється багато туристів. Карпати просто чудові! Влітку все навколо зеленіє та розквітає. Рекомендую відвідати!
Хотілося, щоб збирачі ягід, пильнували своїх псів, бо таких велетнів мають і зовсім за ними не дивляться. До того ж, коли бачать, що ті (а їх декілька) біжать на людей, які проходять, то навіть не намагаються їх зупинити. Страшно, коли на тебе біжать собаки. Ніколи не знаєш, що в їх головах. Ще й ричать так, що серце в п'ятки ховається.
