На вузенькій Вірменській, у самому серці старого Львова, ховається заклад, який неможливо сплутати з жодним іншим у місті. «Гасова лямпа» — це ресторація-музей, ціла оповідь про винахід, що колись перевернув уявлення людства про світло. Саме тут, у Львові, 1853 року аптекарі Ян Зег та Ігнатій Лукасевич уперше запалили гасову лампу — і місто цим по-справжньому пишається. Ресторацію відкрили 2008 року, до 155-річчя тієї події, тож кожна її деталь — це маленький уклін львівській винахідливості й тому теплому, майже казковому світлу, яким колись наповнювали вечори.
Переступивши поріг, ви одразу опиняєтеся усередині живої історії. За столиком коло входу вас «зустрічає» бронзовий Ян Зег, а десь із третього поверху вниз зазирає його колега Лукасевич. Головний скарб закладу — колекція гасових ламп, яку називають другою за величиною в Європі: понад півтисячі експонатів різних епох і форм розсипані по стінах, полицях і закутках. Тут можна годинами роздивлятися латунні пальники, різьблені колби й химерні абажури, і кожен поверх відкриває нову грань цієї світлої одержимості.
Атмосфера в «Гасовій лямпі» жива й трохи бешкетна — це радше не музейна тиша, а гамірний львівський паб із характером. Тут звучить рок і грандж, час від часу спалахує вогонь і лунають невеличкі «вибухи», у повітрі вчувається легкий дух гасу, а замість нудної таблички «зарезервовано» на стіл ставлять справжню каністру. Напої нерідко приносять у скляних колбах і мензурках, ніби ви завітали не до ресторану, а до старовинної аптечної лабораторії — і в цьому весь львівський гумор, з яким тут ставляться до власної легенди.
Кухня тут представлена галицькими і європейськими традиціями: ситні м'ясні страви, домашні супи, класика львівського столу, подана без зайвої пафосності, зате з душею. Але окрема гордість закладу — тематичні авторські наливки з промовистими назвами «Нафтівка», «Гасівка» чи «Бензівка». Найколоритніша розвага — своєрідний «хімічний дослід»: дегустаційний сет настоянок різних смаків, що їх подають у пробірках, наче ви й справді змішуєте реактиви. До цього — келих львівської кави, кухоль пива чи щось міцніше з розлогої алкогольної карти, і вечір набуває неповторного присмаку.
Окремої згадки варта літня тераса на даху. Звідси відкривається той самий львівський краєвид, за яким приїздять до міста, — черепичні дахи, вежі й шпилі, що золотяться надвечір. Велетенський ліхтар у формі гасової лампи височіє над терасою й слугує орієнтиром здалеку. Тут добре сидіти неспішно теплого вечора, робити фото на тлі старих мурів і відчувати, як історія й сучасність зливаються в одне.
«Гасова лямпа» ідеально пасує тим, хто хоче не просто повечеряти, а прожити невеличку львівську пригоду: гостям міста, компаніям друзів і всім, кому близька ідея, що їжа може бути частиною історії. У Львові ціла плеяда легендарних ресторацій-музеїв — від криївок до аптек-кнайп — і «Гасова лямпа» впевнено тримає в цьому сузір'ї своє місце, освітлюючи гостям шлях тим самим теплим світлом, що колись народилося саме тут, на львівській бруківці.
На вузенькій Вірменській, у самому серці старого Львова, ховається заклад, який неможливо сплутати з жодним іншим у місті. «Гасова лямпа» — це ресторація-музей, ціла оповідь про винахід, що колись перевернув уявлення людства про світло. Саме тут, у Львові, 1853 року аптекарі Ян Зег та Ігнатій Лукасевич уперше запалили гасову лампу — і місто цим по-справжньому пишається. Ресторацію відкрили 2008 р…
Дуже сподобався заклад! Приємно здивували ціни — за таку якість вони просто топ. Офіціантка була дуже уважна, ввічлива та приємна, допомогла з вибором і створила хороший настрій. Страви надзвичайно смачні, все свіже та гарно подане. Однозначно хочеться повернутись ще!
Дуже атмосферний заклад! Можна записатися на безкоштовну екскурсію і дізнатися історію створення гасової лампи. В крамниці можна прибрати памʼятні сувеніри. З меню брали банош, вареники, сирні намазанки та настоянки - все смачно і за адекватну ціну.
Оформлено красиво, персонал у формі схожі на міньйонів у зеленому, прикольно виглядають і відразу видно, що вони тут працюють. На столах звичайно ж лампадки і продають також лампадки, але запах гасу присутній для атмосфери. Зовнішнє оформлення просто відмінне, виглядає цікаво, для фоток просто супер.
Тепер про мінуси.
Близько 3 поверхів і якщо я не помиляюся - тільки один туалет, навіть раковини окремо немає, щоб руки помити. Треба ставати у чергу. Столи стоять у деяких місцях так близько, що п'ята людина за столом вже створює проблему в проході, а у них ще стільці такі з напівкруглою спинкою, що неможливо засунути під стіл до кінця. Вони вирішили, що це гарна ідея зробити симетрично по 5 стільців до столів, що стоять максимально близько, там фізично сидіти 10 людей не зможуть, тому цей стілець як 5-я нога у корови, тільки заважає ходити.
Майже все, що замовили, було не смачним, але красиво оформлене. Сподобався лише борщ та глінтвейн. Кукурудза була якась майже прісна, ну сама по собі не смачна, мабуть, навіть соус не врятував її. Довго вибирала салат, у результаті обрала щось схоже на салат цезар, але з часниковим соусом і без сухариків. Своїм маслом з-під анчоусів ви його просто зіпсували. Це є курка з рибним присмаком. Брали ще крильця в паніровці, не скажу, що дуже смачно, таке середнє за смаком (в КФС звичайно ж смачніше), ці крильця були прямі жирні з відчутними хрящами.
Хімічний дослід - реально хімічний на смак, не смачно взагалі, частина навіть викликає огиду.
Та вежа з колбами - виглядає дуже круто, парочка ємностей навіть мала приємний смак, але все одно хімічний.
Дівчинка - адміністратор на стільки уважна, що коли вийшли з частини, де продають сувеніри та запитали "де там музей" - вона вдруге хотіла запропонувати нам столик. Ну ми просто не зрозуміли, що це музей, думали просто такий стиль і там десь реально буде музей, але ні.
