Високо на Свидовці, під скелястою стіною гори Догяска, лежить широке, майже прямокутне озеро, яке знають під двома іменами. Одні називають його Герешаска, інші Догяска, за горою, на схилах якої воно й заховалося. Це одне з найбільших високогірних озер масиву, з прозорою крижаною водою, килимами чорниці навколо й тишею, заради якої сюди й приходять із наметами.
Догяска має льодовикове походження: вона зібралася на дні старовинного кару — чашоподібної заглибини, який видряпав у породі льодовик, біля північно-східного підніжжя однойменної гори на Свидовці. Як для високогір'я водойма чимала: близько 125 метрів у довжину та приблизно 110 у ширину, з дзеркалом площею десь 1,2 гектара. Натомість завглибшки вона зовсім скромна, ледь більше метра. Обриси озера нагадують перекошений чотирикутник, а по периметру його обнімає широка гряда давньої морени; уздовж північного краю вода місцями ховається в заростях осоки. Поповнюють озеро здебільшого сніг і тала вода зі схилів, а з його чаші витікає річка Косівська.
Вода в Догясці лишається крижаною навіть посеред літа: прогріти її понад десять-одинадцять градусів сонцю майже не вдається, тож охочих пірнути небагато, хай і дно тут недалеко. Холод і висота роблять озеро майже безживним, водоростей обмаль, а з мешканців трапляються лише дрібні ракоподібні, тож рибалити сюди їхати марно. Зате околиці беруть своє ягодами: схили навкруги рясно вкриває чорниця, і в сезон звідси легко піти з повним кошиком. У сезон багато місцевих жителів збирають яфини (так на Закарпатті називають цю ягоду) на продаж - для них це додаткове джерело заробітку.
Догяска має офіційний статус гідрологічної пам'ятки природи місцевого значення; під охорону її взяли ще рішенням Закарпатського облвиконкому від 23 жовтня 1984 року. У документах вона подеколи фігурує під назвою «Озеро Герешавське», а відповідає за її збереження місцева сільська рада. Тож, відпочиваючи на берегах, варто пам'ятати, що це заповідна територія, і поводитися відповідно: не лишати сміття й не шкодити рослинності.
Водойма лежить у Рахівському районі Закарпатської області, у східній частині масиву Свидовець, неподалік від гірськолижного курорту Драгобрат. Висота над рівнем моря близько 1577 метрів, а сама гора Догяска, що підноситься над озером, сягає приблизно 1761 метра. За орієнтир на карті правлять координати приблизно 48.2699 широти та 24.1653 довготи; найближчі населені пункти, це Чорна Тиса, Косівська Поляна, Кваси та Ясіня.
Озеро з усіх боків оточують вершини Свидовця, тож краєвиди тут відкриваються справді величні, особливо на світанку та надвечір, коли світло лягає на воду й полонини. Не дивно, що фотографи цінують Догяску чи не найбільше серед свидовецьких озер.
На відміну від сусідніх свидовецьких озер, Догяска не обросла розлогими переказами про трагічне кохання. Та народна пам'ять усе ж наділила її особливою рисою: подейкують, що вода озера має нібито цілющу, майже чарівну силу, додає тому, хто до неї прийде, витривалості та снаги. Вірити цьому чи ні, вирішувати вам, але після довгого переходу свидовецьким хребтом холодна гірська вода й справді бадьорить незгірше за будь-яке чаклунство.
Все ж не рекомендуємо використовувати воду з озера для пиття чи приготування їжі без попередньої термічної обробки. Так ви збережете не лише сили для маршруту, а й уникнете неприємних проблем зі шлунком.
Догяска лежить осторонь від легких стежок, тож будь-який підхід до неї потребує підготовки й пристойної фізичної форми.
Найзручніше вирушати від курорту Драгобрат. Звідси стежка піднімається на гору Стіг і проминає озеро Ворожеська, а перша панорама на Догяску відкривається ще з Апшинецького хребта. Орієнтуватися допомагає прикметне маркування: дві білі смуги, між якими пролягає жовта. До води від курорту набирається близько 9,5 кілометра, і дорога ця не з найлегших, тож запасіться питвом, спорядженням і часом.
Ще один денний похід бере початок у Ясіні. Звідти шлях прямує до села Чорна Тиса, а далі через вершини Татульський Менчул і Великий Котел виводить просто до Догяски. Краєвиди Свидовця супроводжують мандрівника майже всю дорогу, а перед стартом у самій Ясіні варто заглянути до краєзнавчого музею й до дерев'яної церкви Вознесіння Господнього, спорудженої ще в XIX столітті. Загалом виходить близько 20 кілометрів, які реально подолати за день.
Догяска входить і в довгі переходи через увесь масив: маршрути з Квасів через Близницю, Великий Котел і Догяску до Яблунецького перевалу або до Чорної Тиси й Ясіні тягнуться на 36-52 кілометри й розраховані на три та більше днів. Такі траверси зазвичай нанизують одразу кілька свидовецьких озер, зокрема Ворожеську й Апшинець.
Догяску зручно поєднати з іншими перлинами Свидовця:
Спершу потрібно доїхати до села, з якого почнете похід. До Ясіні зручно дістатися потягом до станції Ясіня (зі Львова дорога займає приблизно 5-6 годин) або до станції Кваси, що теж лежить на Свидовці; далі шлях до озера долають пішки. Власним авто варто спершу дістатися Івано-Франківська, далі рухатися трасою Н-09 і за Ясінею повернути на Драгобрат.
Останній відрізок до курорту й далі до озера, це ґрунтова гірська дорога, яку долають лише повнопривідним транспортом, тож будьте уважні за кермом. Зручною альтернативою стане трансфер: приватні перевізники зазвичай забирають мандрівників прямо від готелю чи садиби й довозять до озера, а за потреби й назад.
Готуючись до Догяски, пам'ятайте про дві речі. Перша, це їжа: навколо озера відкрита місцевість без дерев, а псувати місцевий жереп заборонено, тож багаття тут не розпалити, і замість нього беріть пальник із запасом газу. Друга, погода: на хребті вона мінлива, тому навіть улітку знадобляться тепла кофта й дощовик, а ще зручне трекінгове взуття й достатньо питної води. Місць для наметів на берегах і поряд вистачає, та через відкритий рельєф у вітряну погоду варто обирати захищеніші закутки.
Догяска винагороджує тих, хто не полінувався дійти: тиша, крижане дзеркало води в обрамленні полонин і відчуття, що тут, серед вершин Свидовця, час спливає інакше. Бажаємо вам ясного неба й легкої дороги до цього гірського озера.
Озеро лежить на висоті близько 1577 метрів у масиві Свидовець, при схилі гори Догяска, у Рахівському районі Закарпатської області. Його також називають Герешаска, а в офіційних документах, Герешавське.
Назва Догяска походить від однойменної гори, на схилах якої лежить водойма. Герешаска (а офіційно Герешавське), це друга усталена назва того самого озера, яка фігурує і в природоохоронних документах.
Найзручніший маршрут стартує на курорті Драгобрат і веде через гору Стіг повз озеро Ворожеська, близько 9,5 кілометра. Дістатися ж самого Драгобрата можна повнопривідним транспортом із Ясіні, куди їдуть потягом або автобусом.
Купатися у високогірних карпатських озерах не рекомендується: навіть у спеку температура води ледь переходить за десять градусів, тож занурення під силу хіба що загартованим. Також масовий туризм спричиняє руйнування хиткої екосистеми таких озер, тож краще покупатися в одному з басейнів на Драгобраті.
Так, на берегах і поряд є чимало місць для наметів, і саме озеро популярне серед туристів для ночівлі. Дерев навколо немає, тож для приготування їжі обов'язково беріть пальник, а не розраховуйте на багаття.
Місце справді гарне, але туристів тут занадто багато. Особливо дратує, що деякі приїжджають просто на газони, буханках, позашляховиках, квадроциклах та гучних ендуро байках, які чути здалеку. І ще варто пам’ятати, що у високогірних озерах купатися заборонено.
Це місце справді хочеться відвідувати знову. Тепер воно стало одним із моїх найулюбленіших у Карпатах. Тут чудове озеро, а скелі вражають різноманіттям відтінків каміння та квітів.
Озеро й гора Догяско дуже красиві, а місцеві краєвиди просто чудові. Водночас є люди, які пропонують джимпінг, і через ці великі машини псується ґрунт та природа, з'являються великі ями. Дуже прошу не користуватися машинами, щоб дістатися до озера Догяска або Озера Ворожеска. Сподіваюся, що джимпінг на Свидовецькому хребті незабаром заборонять.
