Андрій Довганик
Локація дуже вдала: печери з перешкодами, уважні інструктори, а от дорога, як і раніше, залишає бажати кращого. Дітей краще брати сюди від 6 років.
Глибоко під подільським селом Завалля, у схилі долини річки Збруч, ховається справжній підземний палац. Це печера Атлантида, унікальна гіпсова порожнина, стіни якої суцільно вкриті безліччю різнобарвних кристалів і химерних кам'яних квітів. За красою її називають однією з найгарніших печер Європи, дані про неї потрапили навіть до міжнародних довідників, а спуститися сюди можна лише в супроводі досвідчених спелеологів. У цьому матеріалі розповідаємо, чим вражає Атлантида, як вона влаштована, які маршрути нею прокладено й що варто знати перед підземною подорожжю.
Атлантида — це карстова гіпсова печера, що залягає в схилі мальовничої долини Збруча неподалік села Завалля. Серед усіх печер України вона посідає особливе місце: це єдина в країні триярусна горизонтальна печера, де ходи й зали розташовані одразу на трьох рівнях. Її загальна довжина становить приблизно дві з половиною тисячі метрів, а площа, близько трьох тисяч квадратних метрів.
Головна окраса Атлантиди, її оздоблення. Стіни підземних залів укриті масою різноманітних гіпсових кристалів найхимерніших форм і відтінків, а серед них трапляються справжні кам'яні квіти (їх називають гелектитами) та пластинчастий гіпс. Саме завдяки цьому печеру вважають однією з найкрасивіших у Європі й справжнім природним музеєм кристалів. Усе це багатство охороняється законом, тож відвідувати печеру дозволено лише організовано, з інструктором, аби не зашкодити крихкій спелеологічній пам'ятці.
Атлантида приваблює чіткими, ніби скульптурними формами залів і ходів, що складаються у три рівні, кожен зі своїм характером.
Нижній, перший ярус, це широкі й високі галереї-магістралі, проточені колись потужними підземними водами. Від них убік відходять нижчі ходи, так звані підвали, що подекуди утворюють невеликі лабіринти. Там, де магістралі перетинаються між собою та з ходами другого рівня, розкинулися найбільші зали печери, заввишки подекуди до дванадцяти метрів.
Другий ярус прозвали Перехідним. Його порожнини значно менші, заввишки лише близько метра-півтора, а вузькі ходи часто закінчуються тупиками або сплітаються в лабіринтові сітки, якими можна перебратися з однієї магістралі в іншу. Третій, найвищий рівень лежить ще на кілька метрів вище, під самим дахом гіпсового пласта і має лише два невеликі ходи. Подеколи спелеологи виділяють і умовний четвертий рівень із поетичною назвою «Замок Сніжної Королеви», та він надто малий, щоб вважатися повноцінним ярусом.
З появою печери пов'язана давня легенда, що пояснює й назву села. Розповідають, що колись на схилі над Збручем стояла старовинна церква, яка одного дня раптово провалилася під землю; від того «завалу» нібито й пішла назва Завалля.
Реальна історія відкриття почалася в середині XX століття. У 1950-х роках на схилі заклали кар'єр для видобутку гіпсу, та згодом роботи довелося спинити: приблизно на вісімнадцятиметровій глибині натрапили на численні підземні пустоти. Тривалий час вони нікого не цікавили, аж доки 1968 року за їхнє дослідження не взялися київські спелеологи. Розчистивши багатометрові шари глини, що замулила ходи, вони дісталися великої зали, і вже 1969 року на світ постала печера Атлантида. У 1975 році печеру разом із прилеглими десятьма гектарами оголосили геологічною пам'яткою природи загальнодержавного значення, а наприкінці 1970-х спелеологи провели докладну топографічну зйомку, після чого відкриття нових залів і ходів тривало ще довго. Нині Атлантида входить до складу національного природного парку «Подільські Товтри».
Відвідати Атлантиду можна лише з провідниками місцевого спелеоклубу, і вони пропонують кілька маршрутів різної складності, від легкої прогулянки до справжнього випробування.
Ознайомчий маршрут найпростіший і триває близько двох годин. Він під силу навіть школярам: новачків вчать правильно пересуватися під землею, відрізняти галереї від залів, дають роздивитися кристали й кам'яні квіти. Дорогою група зазирає до кількох ефектних залів, серед них той, що носить ім'я підкорювачів печер, зала з усіяною «зорями» стелею, схожою на нічне небо, і ще одна, де провідники показують, як печера немовби дихає.
Детальний маршрут довший, близько трьох годин, і відчутно вибагливіший: тут уже трапляються колодязі, кам'яні завали й тісні щілини, а в одному з районів мандрівникам пропонують самостійно зорієнтуватися під землею. Найскладніший, максимальний маршрут забирає близько чотирьох годин і розрахований на витривалих: він проводить значно глибше в печеру, до віддалених залів із розкішними скупченнями кристалів і гелектитів. Конкретний варіант і його тривалість варто узгодити з організаторами заздалегідь.
Спуск у печеру, це не звичайна екскурсія, а невелика спелеопригода, тож варто підготуватися. Виходи під землю зазвичай влаштовують у вихідні за попереднім записом, а гурти від десяти осіб можуть домовитися й на інший зручний день. Комбінезон видають на місці, але під нього знадобиться власний теплий одяг (термобілизна або спортивний костюм), адже під землею прохолодно. Прихопіть також змінне взуття, яке не шкода замастити, на кшталт старих кросівок чи гумових чобіт, головний убір на зразок шапочки чи бандани й, за бажанням, бавовняні рукавички. Подекуди шлях пролягає вузькими глиняними ходами, де доведеться повзти, тож забруднення тут, невіддільна частина пригоди.
Оскільки печера, крихка природна пам'ятка, усередині діють суворі правила: нічого не відламувати, не виносити кристалів і в усьому слухатися провідника. Саме завдяки такому дбайливому підходу Атлантида й зберігає свою первозданну красу.
Печеру Атлантиду зручно поєднати з іншими цікавими місцями Хмельниччини в одну насичену подорож подільським краєм.
Завалля — невелике село, тож ночівлю варто продумати заздалегідь. Найпростіше зупинитися в місцевих мешканців, які давно звикли до туристів, або просто на базі спелеоклубу, де можна переночувати, прийняти душ і приготувати їжу.
Та якщо хочеться повноцінного відпочинку з ширшим вибором, варто орієнтуватися на сусідню Бакоту, головний туристичний осередок цього куточка Поділля. Відпочинок на Бакоті пропонує мальовничі краєвиди Дністровської затоки, купання, прогулянки на човнах і сапбордах, а проживання на Бакоті та в довколишніх селах представлене затишними садибами, базами відпочинку й приватними помешканнями; ширший вибір готелів є й у Кам'янці-Подільському.
Зупинившись на Бакоті чи поблизу, ви зможете присвятити окремий день підземній подорожі до Атлантиди, а решту часу віддати водним розвагам, екскурсіям до скельних монастирів і огляду подільських фортець.
Печера розташована в селі Завалля Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, у долині річки Збруч. Найближчі міста, Кам'янець-Подільський, Хотин і Борщів.
Найзручніше діставатися власним авто. З Кам'янця-Подільського до Завалля близько двадцяти п'яти кілометрів, цей же напрямок сполучають автобуси й маршрутки. Варто врахувати, що остання частина дороги веде в невелике село, тож орієнтуйтеся за вказівниками або заздалегідь уточніть місце збору груп у провідників. Найголовніше, що потрапити до печери можна лише за попереднім записом і тільки в супроводі інструкторів спелеоклубу, тож подбати про бронювання екскурсії слід заздалегідь.
Похід в Атлантиду — це справжня підземна пригода, тож поставтеся до підготовки серйозно. Обов'язково візьміть змінний теплий одяг під комбінезон, взуття, яке не шкода забруднити, рукавички й шапочку, а також власний ліхтарик про запас. Перед поїздкою тверезо оцініть свою фізичну форму й оберіть маршрут під силу: новачкам і дітям підійде ознайомчий, а складніші варіанти потребують витривалості. Якщо страждаєте на клаустрофобію, врахуйте, що подекуди ходи дуже вузькі. І головне, суворо дотримуйтеся усіх вказівок провідника й не чіпайте кристали: це і питання вашої безпеки, і запорука збереження печери.
Печера лежить у схилі долини річки Збруч біля села Завалля в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Від Кам'янця-Подільського до неї близько двадцяти п'яти кілометрів.
Це єдина в Україні триярусна горизонтальна гіпсова печера завдовжки близько двох з половиною тисяч метрів. Її стіни вкриті безліччю різнобарвних гіпсових кристалів і кам'яних квітів, через що печеру вважають однією з найкрасивіших у Європі.
Ні. Атлантида — охоронювана геологічна пам'ятка природи, тож спускатися до неї дозволено лише організовано, у супроводі інструкторів спелеоклубу й за попереднім записом. Це убезпечує і відвідувачів, і крихкі кристали.
Зазвичай пропонують три маршрути різної складності: ознайомчий (близько двох годин, підходить навіть дітям), детальний (близько трьох годин, із вужчими ходами й завалами) і максимальний (близько чотирьох годин, для фізично підготовлених).
Знадобляться теплий одяг під комбінезон (термобілизна чи спортивний костюм), змінне взуття, яке не шкода забруднити, шапочка, рукавички та ліхтарик. Подекуди доведеться повзти глиняними ходами, тож одяг краще брати такий, що не шкода.
Печера Атлантида, це нагода буквально зазирнути в надра землі й побачити те, що формувалося мільйони років: підземні зали, всипані кристалами, наче коштовностями. Якщо мандруєте Хмельниччиною чи відпочиваєте на Бакоті й не боїтеся тісних ходів, неодмінно вирушіть у цю підземну подорож, враження від неї годі з чимось сплутати. Бажаємо вам цікавих відкриттів і безпечної дороги.
Локація дуже вдала: печери з перешкодами, уважні інструктори, а от дорога, як і раніше, залишає бажати кращого. Дітей краще брати сюди від 6 років.
Дуже цікава печера! Я трохи побоююсь вузьких місць, але відвідини минули чудово. Кристали там просто вражаючі. Були з сином 5 років, і йому також дуже сподобалося. Кристалів руками торкатися не можна, лише тих, що вже відкололися і лежать на підлозі. Натомість дозволили взяти з собою шматок глини, з якого ми хочемо зробити кружку або мисочку)
Для водіїв: якщо їхатимете з Хотина, ні в якому разі не обирайте ґрунтову дорогу, ми там ледь не залишили машину.
Дуже захоплива прогулянка в печеру! Дістатися туди треба по спеціальних скобах і навіть трохи повзти на чотирьох. Усередині можна поблукати лабіринтами, побачити кристали, ущелини та духовки, а також послухати інструкторів, які супроводжують групу. Справді цікаво! Хіба що тим, хто боїться замкнутого простору, варто добре подумати, чи буде їм там комфортно продовжувати екскурсію.